Які аналізи потрібно здати для діагностики алергічного риніту?
Алергічний риніт є поширеним захворюванням, що характеризується запаленням слизової оболонки носа, спричиненим алергічною реакцією на різні тригери. Він може проявлятися як у сезонній формі (наприклад, поліноз, спричинений пилком рослин), так і у хронічній, що виникає впродовж усього року через постійний контакт з алергенами домашнього пилу, шерстю тварин тощо.
Симптоми алергічного риніту суттєво впливають на якість життя, погіршуючи сон, концентрацію уваги та загальне самопочуття. Тому своєчасна і точна діагностика вкрай важлива для ефективного лікування.
Симптоми алергічного риніту
Симптоми алергічного риніту варіюються залежно від індивідуальної реакції організму та типу алергену. Найпоширенішими ознаками є:
- Нежить — виділення з носа можуть бути водянистими, прозорими, рясними.
- Закладеність носа — відчуття набряку та утрудненого носового дихання.
- Свербіж у носі — неприємне відчуття свербіння в носовій порожнині, що часто супроводжується чханням.
- Чхання — напади, що часто повторюються серіями.
- Сльозотеча — підвищене сльозовиділення з очей.
- Свербіж в очах — відчуття свербіння та печіння в очах.
- Кашель — сухий, що може бути пов’язаним з подразненням слизової оболонки горла секретом, що стікає по задній стінці носоглотки.
Діагностика алергічного риніту
Діагностика алергічного риніту охоплює кілька етапів і вимагає комплексного підходу. Лікар-алерголог або отоларинголог проводить ретельне опитування пацієнта щодо симптомів, анамнезу захворювання, наявності спадкової схильності до алергічних реакцій, а також оцінює можливі фактори зовнішнього середовища, що могли спровокувати появу симптомів. Під час консультації важливо з’ясувати сезонність проявів, тривалість симптомів, наявність інших ознак алергії (наприклад, алергічного кон’юнктивіту, астми або атопічного дерматиту).
Фізикальне обстеження
Фізикальне обстеження включає огляд носової порожнини, під час якого лікар може виявити характерні ознаки алергічного риніту: блідість та набряк слизової оболонки носа, водянисті виділення, темні кола під очима (так звані «алергічні окуляри»), часте потирання носа (симптом «алергічного салюту»). Ці ознаки допомагають запідозрити алергічну природу риніту, проте їх недостатньо для постановки точного діагнозу.
Методи лабораторної та інструментальної діагностики
1. Шкірні алерготести
Шкірні проби залишаються золотим стандартом діагностики алергічного риніту. Розрізняють два основних види шкірних тестів:
- Скарифікаційні проби — наносяться краплі алергенів на шкіру передпліччя або спини, після чого роблять невеликі подряпини.
- Внутрішньошкірні проби — невелику кількість алергену вводять у верхній шар шкіри тонкою голкою.
Позитивною вважається реакція у вигляді почервоніння або набряку в місці контакту з алергеном. Шкірні проби дозволяють виявити причинно-значущі алергени та оцінити чутливість організму. Метод має високу точність, однак важливо дотримуватися певних правил підготовки: припинити прийом антигістамінних засобів за кілька днів до процедури, виключити інші препарати, які можуть впливати на результати.
2. Визначення специфічних IgE у крові
Аналіз крові на специфічні IgE антитіла застосовується у випадках, коли шкірні проби протипоказані (наприклад, через загострення шкірних захворювань, прийом лікарських засобів або ризик анафілаксії). Метод заснований на виявленні імуноглобулінів класу Е до конкретних алергенів. Визначення рівня специфічних IgE дає можливість підтвердити алергічну природу захворювання та уточнити список алергенів, що викликають реакцію.
3. Загальний аналіз крові
Хоча загальний аналіз крові є неспецифічним методом, він може виявити підвищення рівня еозинофілів — клітин, які активно беруть участь в алергічних реакціях. Зростання еозинофілів у крові на тлі характерної клінічної картини підсилює підозру на алергічний риніт, проте не може бути єдиним діагностичним критерієм.
4. Рентгенологічні дослідження та комп’ютерна томографія
Рентгенографія або КТ придаткових пазух носа призначається для виключення супутніх ускладнень, таких як синусит, поліпи або анатомічні аномалії. При алергічному риніті зазвичай рентгенологічна картина залишається нормальною, тоді як при синуситі виявляється затемнення пазух через запальний процес.
5. Ріноманометрія
Ріноманометрія дає можливість об’єктивно оцінити прохідність носових ходів шляхом вимірювання потоку повітря та опору у носовій порожнині під час вдиху та видиху. Метод особливо корисний для оцінки тяжкості закладеності носа до та після лікування.
6. Назальна ендоскопія
У деяких випадках лікар може провести ендоскопію носових ходів для детальної візуалізації стану слизової оболонки, виявлення поліпів, набряку чи гіперемії. Це допомагає виключити інші причини закладеності носа.
Диференційна діагностика
Важливим етапом є виключення інших причин хронічної закладеності носа та риніту, таких як:
- вазомоторний риніт;
- інфекційний риніт (бактеріальний, вірусний);
- хронічний синусит;
- викривлення носової перегородки;
- медикаментозний риніт.
Лише після ретельного обстеження, збору анамнезу та використання інструментальних методів лікар може встановити точний діагноз і підібрати індивідуальну схему лікування.
Якщо у вас є підозра на алергічний риніт, обов’язково зверніться до кваліфікованого фахівця. Своєчасна діагностика та правильно підібране лікування допоможуть значно поліпшити якість вашого життя. Лікар розробить індивідуальний план лікування, який може включати медикаментозну терапію (антигістамінні препарати, інтраназальні кортикостероїди), алерген-специфічну імунотерапію (АСІТ) та рекомендації зі зміни способу життя (уникнення контакту з алергенами, регулярне вологе прибирання приміщень).
Не займайтеся самолікуванням, оскільки це може призвести до ускладнень та затяжного перебігу захворювання. Лише правильна терапія дасть змогу контролювати симптоми патології й уникнути розвитку ускладнень, таких як астма або хронічний синусит.
Джерела:
1. Bartra. et al.: From pollinosis to digestive allergy. Journal of Allergology & Clinical Immunology 2009, 19 (1): 3-10.
2. Schäfer T, Schnoor M, Wagenmann M et al. Therapeutic Index (TIX) for intranasal corticosteroids in the treatment of allergic rhinitis. Rhinology 2011; 49(3): 272-280.
3. Rapiejko P, Sosnowski TR, Sova J, Jurkiewicz D. Deposition of intranasal glucocorticoids – preliminary study. Otolaryngol Pol 2015; 69(6).Копіювати текстСкопіювати HTML
Публікації на сайті Док Лайф
