Ступені цистоцеле: легка, середня та тяжка форми

Цистоцеле — це опущення або випадіння стінок сечового міхура у вагінальну порожнину, що виникає через ослаблення м’язів тазового дна. Таке захворювання є доволі поширеним серед жінок, особливо після пологів чи в період менопаузи.

Легка форма цистоцеле

Легка форма характеризується незначним опущенням сечового міхура. Зазвичай симптоми на цьому етапі майже відсутні, і багато жінок не звертають уваги на проблему. Виявлення легкого ступеня часто відбувається випадково під час планового гінекологічного огляду.

Ознаки легкого ступеня:

• незначний дискомфорт у тазовій ділянці;
• епізодичні проблеми з сечовипусканням;
• відсутність значного болю.

Середня форма цистоцеле

Середня форма вже має більш виражені симптоми, які можуть впливати на якість життя жінки. На цьому етапі сечовий міхур опускається до рівня вагінального входу, що викликає помітніший дискомфорт. У середині перебігу цистоцеле пацієнтки часто звертаються до фахівців через посилення проявів захворювання.

Симптоми середнього ступеня:

• відчуття тяжкості внизу живота;
• часті позиви до сечовипускання;
• нетримання сечі під час кашлю або фізичної активності;
• дискомфорт під час статевого акту.

На цьому етапі рекомендують використовувати спеціальні вагінальні песарії для підтримки сечового міхура.

Тяжка форма цистоцеле

Тяжка форма є найбільш серйозною і супроводжується суттєвими функціональними порушеннями. Сечовий міхур випадає за межі вагінального входу, що створює значні труднощі для пацієнтки. Лікування цього ступеня зазвичай потребує хірургічного втручання.

Основні симптоми:

• постійне відчуття стороннього тіла у вагіні;
• важке сечовипускання чи його затримка;
• хронічний біль у тазовій ділянці;
• рецидивуючі інфекції сечовивідних шляхів.

Лікування тяжкої форми передбачає оперативне зміцнення м’язів тазового дна або встановлення спеціальних імплантатів для підтримки сечового міхура.

Профілактика та раннє виявлення

Попередити розвиток цистоцеле допоможуть наступні заходи:

• регулярне виконання вправ для зміцнення тазових м’язів;
• контроль ваги для зменшення тиску на тазове дно;
• уникання піднімання важких предметів;
• своєчасне лікування хронічних кашлю та запорів.

Відновлення після лікування та запобігання рецидивам

Після хірургічного лікування або консервативної терапії важливо дотримуватися рекомендацій щодо способу життя:

• Уникати підняття важких предметів і надмірних фізичних навантажень.
• Контролювати масу тіла для зменшення тиску на тазове дно.
• Виконувати вправи для підтримки м’язового тонусу.
• Своєчасно лікувати інфекції сечовидільної системи.

Комплексний підхід до лікування та профілактики цистоцеле дозволяє значно покращити якість життя пацієнток і запобігти прогресуванню патології.

Дотримання цих рекомендацій значно знижує ризик виникнення проблем із тазовими органами.

Клінічний випадок: лікування тяжкої форми цистоцеле

Пацієнтка Оксана (62 роки):

Жінка, 62 роки, звернулася зі скаргами на відчуття стороннього тіла у вагіні, труднощі при сечовипусканні, періодичні епізоди нетримання сечі при фізичному навантаженні та хронічний біль у нижній частині живота. Симптоми прогресували протягом останніх 3 років.

Анамнез:

• Дві вагітності та природні пологи з травматизацією промежини.
• Вік менопаузи – 50 років, відсутність гормональної терапії.
• Хронічний закреп упродовж останніх 10 років.
• Надмірна маса тіла (ІМТ – 31).

Обстеження:

• Гінекологічний огляд: виявлено повне випадіння сечового міхура за межі вагінального входу (ІІІ ступінь цистоцеле).
• УЗД органів малого таза: зниження розташування сечового міхура, залишкова сеча після сечовипускання – 80 мл.
• Уродинамічне дослідження: ознаки гіперактивності детрузора з епізодами парадоксального нетримання сечі.

Діагноз:

Тяжка форма цистоцеле (ІІІ ступінь), хронічна затримка сечі, стресове нетримання сечі. Відповідно до Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду (МКХ-10), прийнятої в Україні, діагноз “Тяжка форма цистоцеле (ІІІ ступінь), хронічна затримка сечі, стресове нетримання сечі” кодується наступним чином:

• Цистоцеле: код N81.1 – “Грижа сечового міхура (цистоцеле)”
• Хронічна затримка сечі: код R33 – “Затримка сечі” Wikipedia.
• Стресове нетримання сечі: код N39.3 – “Нетримання сечі при напруженні”

Таким чином, повний діагноз відповідно до класифікаторів виглядає як: “N81.1 Цистоцеле; R33 Хронічна затримка сечі; N39.3 Стресове нетримання сечі”.

Лікування:

Хірургом Гінекологом та Урологом було прийнято рішення про хірургічне втручання – лапароскопічну сакровагінопексію із застосуванням синтетичного сітчастого імплантату. Операція виконана малоінвазивним методом із мінімальною крововтратою.

Реабілітація:

• Пацієнтка виписана на 3-й день після операції.
• Призначена фізіотерапія та спеціальні вправи для зміцнення тазового дна.
• Рекомендовано корекцію дієти для нормалізації випорожнень, зниження ваги.
• Контрольний огляд через 6 тижнів – результат позитивний, відчуття дискомфорту та нетримання сечі повністю зникли.

Висновок:

Через 6 місяців після операції пацієнтка повністю повернулася до нормального життя, ускладнень не спостерігалося. Цей випадок демонструє важливість своєчасного хірургічного лікування тяжкого цистоцеле та комплексного підходу до реабілітації.