Некаріозні ураження зубів: як відрізнити ерозію, абразію та абфракцію
Втрата твердих тканин зуба не завжди пов’язана з карієсом. Емаль і дентин можуть поступово руйнуватися під дією кислот, механічного тертя або надмірного навантаження. Такі зміни називають некаріозними ураженнями зубів. Вони можуть проявлятися підвищеною чутливістю, зміною форми зуба, появою заглиблень біля ясен або поступовим стиранням емалі.
Важливо враховувати, що ерозія, абразія та абфракція не завжди існують окремо. У конкретного пацієнта одночасно можуть діяти кілька факторів, тому зовнішній вигляд дефекту сам по собі не завжди дозволяє точно встановити його причину.
Ерозія: коли зубні тканини руйнуються під дією кислот
Ерозія — це хімічна втрата мінералізованих тканин зуба під впливом кислот, які не пов’язані з діяльністю бактерій. Кислоти можуть надходити з їжею та напоями або потрапляти до ротової порожнини зі шлунка. Серед зовнішніх факторів значення мають часте вживання кислих напоїв, фруктових соків, цитрусових продуктів, вина та інших продуктів із низьким pH. Внутрішнім джерелом кислоти можуть бути, зокрема, гастроезофагеальний рефлюкс та інші стани, що спричиняють контакт зубів зі шлунковим вмістом.
На ранніх етапах поверхня емалі може ставати гладкою, блискучою або, навпаки, матовою, а природний рельєф поступово згладжується. У міру прогресування процесу відбувається втрата емалі та оголення дентину. Через це зуби можуть ставати більш чутливими до холодного, гарячого, кислого чи солодкого.
Для ерозивного зношування характерно, що після розм’якшення тканин кислотами їх легше пошкоджують механічні фактори. Тому ерозія нерідко поєднується з абразією та іншими видами зношування.

Абразія та абфракція: у чому різниця
Абразія — це механічна втрата тканин зуба внаслідок контакту з предметами або речовинами, які діють на поверхню зуба. Одним із поширених факторів є надмірно інтенсивне чищення, особливо в поєднанні з жорсткою щіткою або високоабразивною зубною пастою. До механічного зношування також можуть призводити деякі звички, наприклад регулярне використання зубочисток або жування твердих предметів.
Абразивні дефекти часто розташовуються біля ясен і можуть мати виражене заглиблення. Розподіл уражень також допомагає лікарю визначити можливий фактор: наприклад, асиметричні дефекти з одного боку зубного ряду можуть бути пов’язані з особливостями техніки чищення.
Абфракція традиційно описується як втрата тканин у пришийковій ділянці зуба, пов’язана з концентрацією механічних напружень під час оклюзійного навантаження. Типовим проявом вважають клиноподібний або V-подібний дефект із чіткими краями. Водночас сучасні огляди наголошують, що роль саме абфракції як окремого механізму остаточно не доведена. Подібні ураження можуть формуватися під впливом одночасно механічних і хімічних факторів.
Тому за формою дефекту не можна автоматично зробити висновок, що його причиною є саме абфракція. Під час діагностики стоматолог оцінює не лише вигляд ураження, а й умови його виникнення:
- локалізацію та глибину дефекту;
- форму й характер поверхні ураження;
- стан емалі та дентину навколо дефекту;
- наявність підвищеної чутливості;
- характер прикусу та оклюзійних контактів;
- особливості гігієни та техніки чищення зубів;
- харчові звички та частоту вживання кислих продуктів і напоїв;
- можливі фактори, пов’язані з рефлюксом або іншими станами, що сприяють впливу кислот.
Такий комплексний підхід важливий, оскільки некаріозні ураження мають переважно багатофакторне походження. Лікування лише самого дефекту без усунення причин може не запобігти подальшій втраті тканин.
Як лікують некаріозні ураження зубів
Тактика залежить від глибини ураження, його активності, симптомів та причин. Якщо дефект невеликий і не становить функціональної чи естетичної проблеми, лікар може рекомендувати спостереження та контроль факторів ризику. За наявності чутливості застосовують методи, спрямовані на її зменшення та захист оголених тканин.
Важливу роль відіграє корекція звичок: потрібно уникати надмірного тиску під час чищення, підібрати відповідну щітку та засоби гігієни, а за наявності ерозивного фактора — зменшити частоту кислотних впливів. Якщо підозрюється рефлюкс або інша причина, що підтримує кислотний вплив, необхідне її окреме обстеження.
За значної втрати тканин може знадобитися реставрація зуба. В окремих випадках при виражених дефектах або значному порушенні форми та функції розглядають ортопедичне відновлення. Водночас саме по собі відновлення дефекту не усуває фактор, який спричинив його появу, тому діагностика причин залишається основою лікування.
Якщо ви помітили стирання емалі, клиноподібні дефекти біля ясен або підвищену чутливість зубів, варто пройти огляд, щоб визначити причину змін і не допустити їх прогресування. У приватній стоматології “Леодент” https://leo-dent.com.ua/ можна пройти діагностику та отримати консультацію щодо подальшого лікування. Для тих, хто шукає стоматологію у Харкові, клініка пропонує різні напрями допомоги, зокрема діагностику та лікування некаріозних уражень емалі.
Висновок
Ерозія, абразія та абфракція можуть мати схожий вигляд, однак механізми їх виникнення відрізняються. Ерозія переважно пов’язана з кислотним впливом, абразія — з механічним тертям, а формування пришийкових дефектів може бути пов’язане з поєднанням оклюзійного навантаження, механічних та хімічних факторів. Саме тому під час діагностики важливо не лише оцінити стан зубів, а й визначити можливі причини, які підтримують пошкодження емалі.
Окремої уваги потребують випадки, коли ерозія зубів може бути пов’язана з регулярним потраплянням кислого вмісту шлунка до ротової порожнини. Якщо одночасно виникають печія, кислий або гіркий присмак у роті, відрижка чи інші симптоми з боку шлунково-кишкового тракту, доцільною може бути консультація гастроентеролога. За медичними показаннями лікар може рекомендувати гастроскопію для оцінки стану стравоходу, шлунка та виявлення можливих рефлюксних змін. Такий комплексний підхід допомагає працювати не лише з наслідками у вигляді пошкодження зубної емалі, а й з факторами, які можуть сприяти його повторному виникненню.









