Аутоімунний тиреоїдит (АІТ): діагностика та консультація ендокринолога

Аутоімунний тиреоїдит (АІТ), відомий також як тиреоїдит Хашимото, є хронічним запальним захворюванням щитоподібної залози аутоімунного походження. Воно характеризується поступовим руйнуванням тканин щитоподібної залози (паренхіми) внаслідок хронічного запалення, спричиненого лімфоцитарною інфільтрацією. Це одна з найпоширеніших причин гіпотиреозу у дорослих.

У клініці Doc Life (Київ, Осокорки) пацієнти з АІТ можуть отримати повноцінну консультацію ендокринолога досвідченого лікаря-ендокринолога Латиш Наталія Олегівна. Ендокринолог клініки застосовує сучасні підходи до діагностики, лікування та спостереження за пацієнтами з аутоімунними захворюваннями.

Аутоімунний тиреоїдит (АІТ), відомий також як тиреоїдит Хашимото, є хронічною патологією, що вражає щитоподібну залозу, і за різними оцінками, зустрічається у 3-4% населення світу. Водночас захворювання значно частіше діагностується у жінок: вони стикаються з цією патологією у 4-8 разів частіше, ніж чоловіки.

Такі дані підтверджуються статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та результатами багатьох клінічних досліджень, які вказують на роль гормональних і генетичних факторів у розвитку захворювання.

Причини розвитку аутоімунного тиреоїдиту (тиреоїдиту Хашимото)

Аутоімунний тиреоїдит, також відомий як тиреоїдит Хашимото, — це складне хронічне захворювання, яке виникає внаслідок атаки імунної системи на тканини щитоподібної залози. Хоча точні причини цього порушення залишаються невідомими, вчені виділяють низку факторів, які значно підвищують ризик його розвитку.

Генетична схильність відіграє важливу роль у формуванні аутоімунних процесів. Дослідження показують, що наявність аутоімунних захворювань або порушень щитоподібної залози у родичів першого ступеня споріднення може суттєво збільшити ймовірність виникнення тиреоїдиту. Такі генетичні особливості створюють підґрунтя для розвитку патології за умов дії інших чинників.

Гормональні зміни є ще одним важливим фактором ризику. Захворювання значно частіше зустрічається у жінок, що пов’язано із впливом статевих гормонів на імунну систему. Особливо ризик підвищується під час вагітності, у післяпологовий період або під час менопаузи, коли організм переживає значні гормональні коливання.

Екологічні тригери також можуть сприяти запуску аутоімунного процесу. До таких чинників належать надлишок йоду в раціоні, що стимулює активність імунної системи, вплив радіації або токсичних хімічних речовин, які пошкоджують клітини щитоподібної залози, а також перенесені вірусні чи бактеріальні інфекції, що можуть викликати імунну дисфункцію.

Окрім цього, вчені припускають, що стрес, дефіцит селену в харчуванні та хронічні інфекційні процеси також можуть відігравати роль у розвитку тиреоїдиту Хашимото.

Попри значний прогрес у вивченні аутоімунних захворювань, точний механізм виникнення тиреоїдиту залишається до кінця не зрозумілим. Це підкреслює важливість регулярної діагностики, яка дозволяє своєчасно виявляти ознаки захворювання та забезпечувати ефективне лікування.

Симптоми аутоімунного тиреоїдиту (тиреоїдиту Хашимото)

Аутоімунний тиреоїдит часто проявляється симптомами, пов’язаними зі зниженням функції щитоподібної залози, тобто розвитком гіпотиреозу. АІТ як хронічне захворювання може мати різноманітні клінічні прояви, які залежать від ступеня ураження залози та стадії розвитку патології.

Серед найпоширеніших ознак захворювання:

• Постійне відчуття втоми та зниження працездатності.
• Набір ваги, який не пов’язаний із харчуванням чи способом життя.
• Сухість і лущення шкіри.
• Ламкість і випадіння волосся, ослаблення нігтів.
• Набряк обличчя та кінцівок.
• Постійне відчуття холоду навіть у теплій обстановці.
• Погіршення настрою, схильність до депресії або емоційної нестабільності.

На ранніх стадіях симптоми можуть бути слабо вираженими або непомітними, що ускладнює діагностику без регулярних обстежень.

---

Методи лікування тиреоїдиту Хашимото

Лікування аутоімунного тиреоїдиту спрямоване на корекцію функції щитоподібної залози та зменшення симптомів, які виникають через порушення гормонального балансу.

Основні підходи до терапії:

1. Замісна гормональна терапія
   Призначається синтетичний аналог тироксину (Т4), який допомагає підтримувати нормальний рівень гормонів у крові. Цей метод дозволяє компенсувати дефіцит гормонів і відновлювати нормальну роботу організму.
2. Моніторинг гормонального фону
   Регулярне тестування рівнів тиреотропного гормону (ТТГ), тироксину (Т4) та трийодтироніну (Т3) необхідне для коригування дозування препаратів і контролю стану залози.
3. Підтримувальна терапія
   Може включати прийом вітамінів, мікроелементів (селен, йод), дієту, збагачену білками та антиоксидантами, а також контроль стресу для зменшення аутоімунної реакції.

---

Чи можливо повністю вилікувати АІТ?

На жаль, повністю вилікувати аутоімунний тиреоїдит неможливо через його хронічний характер. Проте завдяки своєчасному виявленню та правильно підібраному лікуванню можна досягти компенсації гормональних порушень, що дозволяє пацієнтам вести повноцінне життя.

---

Форми та типи аутоімунного тиреоїдиту

АІТ має кілька клінічних форм, які можуть проявлятися по-різному:

• Хронічна форма
  Найпоширеніший тип тиреоїдиту, що супроводжується поступовим руйнуванням тканин залози через аутоімунну атаку. Згодом це може призводити до гіпотиреозу.
• Післяпологова форма
  Розвивається у жінок після вагітності внаслідок гормональних змін. Часто функція залози відновлюється через кілька місяців після пологів, але в деяких випадках потрібне лікування.
• Безсимптомна (або безболісна) форма
  Може протікати без явних клінічних проявів і виявляється лише під час профілактичних обстежень.
• Цитокін-індукована форма
  Виникає через прийом певних лікарських препаратів, зокрема для лікування гепатиту або захворювань крові.

Хронічний АІТ за характером ураження:

• Гіпертрофічний тиреоїдит
  Супроводжується збільшенням об’єму щитоподібної залози, що може призводити до утворення вузлів.
• Атрофічний тиреоїдит
  На пізніх стадіях розвитку тканини залози заміщуються фіброзною тканиною, що призводить до значного зниження її функції.

---

Профілактика та контроль стану

Раннє виявлення аутоімунного тиреоїдиту дозволяє уникнути багатьох ускладнень. Регулярні консультації ендокринолога, контроль рівнів гормонів і проведення УЗД щитоподібної залози — це основа профілактики тяжких форм патології.

Консультація ендокринолога онлайн в Києві – Доступна та зручна діагностика

Онлайн консультація ендокринолога – це зручний спосіб отримати професійну медичну допомогу, не виходячи з дому. У клініці DocLife Київ ви можете пройти онлайн консультацію ендокринолога за результатами ваших аналізів або діагностики. Для цього необхідно попередньо надіслати результати аналізів, щоб лікар міг ознайомитися з вашим станом і надати вам фахові рекомендації.

Вартість онлайн консультації ендокринолога становить 500 грн, і її можна легко оплатити дистанційно через наш сервіс онлайн-оплати.

Як отримати консультацію ендокринолога онлайн?

1. Надішліть результати аналізів через форму на нашому сайті або надішліть їх через Вайбер Чат Клініки.
2. Оплатіть консультацію через онлайн оплату на сайті.
3. Заплануйте консультацію та отримайте детальні рекомендації від нашого ендокринолога.

Докладніше про умови онлайн-консультації ви можете дізнатися на сторінці Док Лайф.

---

Фази розвитку хронічного аутоімунного тиреоїдиту

Аутоімунний тиреоїдит проходить кілька фаз розвитку, кожна з яких має свої особливості:

1. Еутиреоїдна фаза
   Гормональний фон залишається в межах норми, симптоми відсутні. Ця фаза може тривати роками без явних ознак захворювання.
2. Субклінічний гіпотиреоз
   Починає змінюватися рівень гормонів щитовидної залози, ТТГ підвищений, але явних симптомів захворювання ще немає. Виявити зміни можна лише за допомогою аналізів крові.
3. Явний гіпотиреоз
   Рівень Т3 і Т4 значно знижується, з’являються типові симптоми гіпотиреозу, а щитовидна залоза збільшується в розмірах.

Сучасні діагностичні методи дозволяють точно визначити форму та стадію АІТ, що дозволяє лікарю розробити ефективний план лікування.

Джерело інформація : https://empendium.com/ua/chapter/B27.II.9.3.1.

Причини та наслідки захворювання АІТ

На сьогодні не існує точної та повної інформації про причини розвитку аутоімунного тиреоїдиту. Оскільки гормональна регуляція в організмі людини вивчена не до кінця, аутоімунні захворювання лікуються досить складно.

Зараз відомі такі причини аутоімунного тиреоїдиту:

• запальні процеси в паренхімі щитоподібної залози;
• хронічні інфекції в організмі;
• безконтрольний прийом лікарських препаратів;
• прийом великої кількості йоду в будь-якій формі;
• часті стреси;
• несприятлива екологічна обстановка;
• вплив іонізуючого випромінювання;
• перенесені ГРВІ чи грип;
• вагітність і пологи (підвищують ризик розвитку тиреоїдиту на 20%);
• генетична схильність;
• травми щитоподібної залози.

Саме спадковість вважається головною причиною розвитку захворювання, оскільки визначити точно, який саме фактор провокує розвиток тиреоїдиту, поки не вдалося. Тому, якщо в сім’ї є родичі з цією патологією, варто пройти діагностику і тим, у кого захворювання не було виявлено.

Патогенез АІТ

В основі патогенезу аутоімунного тиреоїдиту лежить продукування імунною системою антитіл, які руйнують структуру паренхіми щитоподібної залози. Впливаючи на тироцити, антитіла провокують руйнування клітин щитоподібної залози.

На початкових стадіях процес ніяк не позначається на самопочутті, а при його прогресуванні, зниженні функції щитоподібної залози та виробленні тиреоїдних гормонів, розвивається аутоімунний тиреоїдит, симптомами якого є підвищене продукування тиреотропного гормону (ТТГ) і розвиток гіпотиреозу. На На тлі ХАІТ можливий розвиток тимчасового гіпертиреозу (тиреотоксикозу), який розвивається через вивільнення гормонів зі зруйнованих клітин щитоподібної залози.

Клінічна картина Аутоімунний тиреоїдит

Ознаки аутоімунного тиреоїдиту пов’язані з порушенням роботи щитоподібної залози: підвищеним або недостатнім виробленням гормонів.

Основні симптоми аутоімунного тиреоїдиту:

• пригнічений стан, млявість, аж до настання депресії;
• зміна тембру голосу (голос стає більш грубим, сиплим);
• випадання волосся;
• сухість шкірного покриву;
• першіння у горлі;
• погіршення пам’яті;
• збільшення розмірів щитоподібної залози;
• тахікардія в спокійному стані;
• серцеві патології;
• тремор кінцівок;
• підвищена дратівливість;
• часті зміни настрою;
• безпричинна зміна ваги (набір при гіпотиреозі і різке зниження при тиреотоксикозі);
• відчуття постійної втоми навіть після тривалого сну.

Крім всіх перерахованих вище симптомів, ознаками зниження рівня Т3 і Т4 є:

• набряклість обличчя;
• озноб і боязнь холоду;
• закрепи;
• зниження лібідо;
• брадикардія;
• підвищення артеріального тиску;
• порушення менструального циклу;

Особливості перебігу при вагітності

Аутоімунний тиреоїдит під час вагітності може себе ніяк не проявляти, а деякі симптоми жінка може сприймати як стани, що властиві вагітності. Тому, у вагітних захворювання виявляється найчастіше випадково. Однак, патології іноді можна виявити при пальпації. Тиреоїдит відчувається як неприродне ущільнення. Виявивши подібне, жінка повинна звернутися до лікаря.

У жінки з діагностованим раніше тиреоїдитом в I триместрі продукування гормонів щитоподібної залози збільшується, що є природним процесом. Як наслідок, поліпшується самопочуття і виникає хибне переконання, що хвороба відступила. Однак, після пологів патологія може проявити себе ще більш інтенсивно, тому захворювання має перебувати під постійним контролем.

АІТ має прямий вплив на вагітність. Недостатнє або, навпаки, надлишкове вироблення тиреоїдних гормонів надалі позначається на здоров’ї майбутньої матері та плоду.

Діагностика АІТ

Діагностика аутоімунного тиреоїдиту починається з консультації ендокринолога, який збирає анамнез, проводить огляд пацієнта і за допомогою пальпації визначає наявність або відсутність патологічних змін в структурі щитоподібної залози. Після цього призначаються інструментальні та лабораторні методи діагностики АІТ:

• аналізи крові на рівень тиреоїдних гормонів (АТ-ТПО, АТ-ТТГ, ТТГ, Т3, Т4);
• УЗД щитоподібної залози;
• сцинтиграфія (за показаннями);
• тонкоголкова біопсія (за показаннями).

Диференціальна діагностика хронічної та деструктивної форми патології проводиться на тлі замісної гормональної терапії. Пацієнт протягом року приймає препарати для стабілізації стану, після чого лікування відміняють і контролюють коливання гормонального фону. Якщо зміни не відбуваються, значить, пацієнт знаходиться в стадії стійкої ремісії та вимагає тільки спостереження.

Лікування АІТ: Як контролювати захворювання

Лікування аутоімунного тиреоїдиту (АІТ) – це тривалий процес, спрямований на стабілізацію стану пацієнта та контроль над захворюванням. Хоча повного одужання досягти неможливо, терапія допомагає домогтися тривалої ремісії, поліпшити якість життя та запобігти ускладненням.

Основні підходи до лікування АІТ:

1. При гіпертиреозі (гіперфункції щитовидної залози):
   Призначаються медикаменти, що знижують вироблення гормонів щитовидною залозою, для зменшення ризику розвитку серцево-судинних захворювань.
2. При гіпотиреозі:
   Використовуються синтетичні замінники гормонів щитовидної залози (левотироксин), які допомагають підтримувати нормальний рівень тиреоїдних гормонів у крові.
3. При активному запальному процесі:
   Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) можуть бути використані для зменшення запалення, у вигляді таблеток або ін’єкцій.
4. При підгострому тиреоїдиті:
   Призначаються глюкокортикоїди для зменшення запального процесу та контролю симптомів.
5. У разі розростання тканин щитовидної залози:
   Якщо відбувається значне збільшення залози, що підвищує ризик розвитку онкології, може бути рекомендована часткова або повна резекція щитовидної залози (тиреоїдектомія).

Народні методи та їх роль

Лікування аутоімунного тиреоїдиту народними засобами не може замінити медикаментозну терапію. Деякі природні препарати можуть підтримати загальний стан здоров’я, проте основне лікування має проводитися під контролем лікаря.

---

Контроль і профілактика АІТ

Після досягнення стабілізації стану важливо регулярно спостерігатися у ендокринолога для моніторингу функції щитовидної залози. Контрольні огляди зазвичай проводяться не рідше ніж двічі на рік, включаючи аналізи крові на рівень ТТГ, Т3 і Т4. Це допоможе вчасно виявити можливі відхилення та відновити терапію, запобігаючи загостренню хвороби.

Профілактика АІТ:

• Своєчасна діагностика: Важливо регулярно проходити діагностику щитовидної залози, особливо якщо в анамнезі є генетична схильність до аутоімунних захворювань.
• Контроль йодоспоживання: Прийом йодовмісних препаратів має відбуватися тільки за призначенням лікаря, щоб уникнути перевантаження щитовидної залози.
• Консультація ендокринолога: При появі симптомів, таких як порушення менструального циклу, незрозуміле збільшення або зниження ваги, або дискомфорт у зоні щитовидної залози, необхідно звернутися до ендокринолога для проведення обстеження.

Пацієнтам з генетичною схильністю до аутоімунних захворювань варто перебувати під постійним наглядом лікаря та дотримуватися рекомендованого плану лікування.