Кінезіотерапія в Києві: чи потрібно робити МРТ хребта перед початком лікування?

Біль у спині, хронічна скованість у шиї, м’язова слабкість після травм чи операцій — ці проблеми знайомі тисячам українців. Замість знеболювальних та іммобілізації все більше фахівців радять активну реабілітацію. Одним із найбільш прогресивних напрямів такої терапії є кінезіотерапія — методика, яка використовує цілеспрямований рух як основний лікувальний інструмент.

Кінезіотерапія — це напрям фізичної реабілітації, що використовує силу лікувального руху для відновлення функцій опорно-рухового апарату. Вона ефективна у випадках болю в спині, міжхребцевих гриж, сколіозу, остеохондрозу, посттравматичних порушень і навіть у фазі відновлення після нейрохірургічних операцій.

Зважаючи на популярність цього методу, пацієнти часто шукають кінезіотерапію як першу лінію допомоги. Але постає ключове питання: чи обов’язково робити МРТ хребта перед початком програми? Якщо коротко — у більшості випадків так. І нижче пояснимо чому.

Що таке кінезіотерапія: більше, ніж фізкультура

Кінезіотерапія — це структурована система терапії рухом, де підбір вправ відбувається не за стандартом, а на основі медичних даних про стан кожного хребця, диска, м’яза і нервового корінця.

На відміну від загальної ЛФК, ця методика базується на:

• кінезіології (наука про рух);
• біомеханіці;
• неврології;
• анатомії м’язів глибокої стабілізації;
• рефлекторних впливах руху на ЦНС.

Кого лікують за допомогою кінезіотерапії?

• пацієнтів із остеохондрозом, радикулопатією, люмбалгією;
• людей з грижею міжхребцевого диска (від 5 до 12 мм);
• підлітків із сколіозом 1–2 ступеня;
• офісних працівників з хронічною напругою м’язів шиї та плечей;
• спортсменів після травм або перетренованості;
• пацієнтів у період реабілітації після операцій на хребті.

У кожному з цих випадків фізичне навантаження може як покращити стан, так і спричинити загострення. Тому до старту програми потрібно розуміти анатомічні зміни — саме для цього призначається МРТ.

Чому МРТ — це не “зайве обстеження”, а основа безпеки

Магнітно-резонансна томографія (МРТ) дозволяє візуалізувати м’які тканини: диски, зв’язки, спинний мозок, нервові корінці. Це робить МРТ незамінним методом у діагностиці причин болю в спині.

Без МРТ лікар не може достовірно визначити:

• чи є грижа диска (і якщо є — де саме та в якому напрямку вона випинається);
• чи є спондилолістез, Ретролістез L5 (зсув хребця), який небезпечно навантажувати;
• чи є стеноз хребетного каналу, що вимагає максимально обережного підходу;
• чи є запалення, пухлина або інфекція, які є абсолютним протипоказом до навантаження;
• у якому стані паравертебральні м’язи, чи є атрофія чи асиметрія.

Яке МРТ потрібно пройти перед початком кінезіотерапії?

Перед стартом індивідуальної програми кінезіотерапії лікарі-реабілітологи та неврологи радять пройти МРТ-дослідження хребта. Це дозволяє визначити точну природу болю, виявити приховані ураження міжхребцевих дисків, зони компресії нервів або ознаки м’язового дисбалансу, які не завжди помітні під час первинного огляду.

Якщо біль локалізований у попереку, особливо якщо він віддає в одну або обидві ноги, супроводжується онімінням або слабкістю в ногах, — доцільно починати з МРТ поперекового відділу хребта. Це найбільш навантажена зона, в якій часто виникають грижі L4–L5 або L5–S1.

У разі, якщо у пацієнта переважає дискомфорт у шиї, часті головні болі, запаморочення, шум у вухах або слабкість у верхніх кінцівках, — показано МРТ шийного відділу хребта. Воно дозволяє побачити не лише диски та хребці, а й стан хребетних артерій, що впливають на кровопостачання головного мозку.

Якщо симптоми розмиті, охоплюють декілька зон (наприклад, спина болить у різних відділах упродовж тижня, з різною інтенсивністю), — найбільш доцільним буде МРТ-скринінг усього хребта. Це комплексне обстеження, яке охоплює шийний, грудний і поперековий відділи за один сеанс. Такий підхід дозволяє не пропустити супутні зміни, що можуть впливати на загальну картину.

Якщо біль відчувається у грудному відділі спини, особливо в поєднанні з міжреберною невралгією або стискаючим болем у ділянці лопаток, — рекомендовано МРТ грудного відділу хребта. Саме тут часто маскуються наслідки тривалої неправильної постави або м’язового спазму, пов’язаного з сидячою роботою.

Клінічний приклад із практики

Жінка 42 років звернулася з метою пройти курс активної реабілітації після тривалих навантажень на роботі. Вона скаржилась на постійний ниючий біль у попереку, який посилювався при тривалому сидінні та супроводжувався поколюванням у правому стегні. Без проведення візуалізації їй порадили стандартні вправи на зміцнення м’язів спини.

Після консультації було вирішено зробити МРТ поперекового відділу хребта, яке виявило:

• міжхребцеву грижу L5–S1 розміром 6 мм, що компресувала нервовий корінець;
• супутній стеноз міжхребцевого отвору;
• ознаки атрофії паравертебральних м’язів у нижньому поперековому сегменті.

Ці дані суттєво змінили підхід до реабілітації: замість вертикальних осьових навантажень призначено дихальні техніки, позиції для декомпресії, вправи в положенні лежачи, а вже через кілька тижнів — поступове введення вправ на стабілізацію. Через два місяці лікування інтенсивність болю зменшилася більш ніж на 70%.

Чим небезпечний початок тренувань без попереднього МРТ?

Відсутність точного діагнозу — головна причина ускладнень після самостійних занять або шаблонних програм реабілітації. Пацієнт може не знати про грижу, зсув хребця або компресію нервового корінця, і водночас — виконувати вправи, які провокують:

• збільшення грижі або навіть розвиток парезу;
• загострення радикулопатії — запалення та біль по ходу нерва;
• перенавантаження інших відділів хребта, які компенсують проблемну зону;
• ілюзію покращення з поверненням болю в складнішій формі через кілька тижнів.

Лікування рухом — це безумовно прогресивна й ефективна методика. Але кінезіотерапія, як і будь-який інший лікувальний підхід, має спиратися на точну інформацію. МРТ хребта — це не додатковий тест, а основа безпечної терапії.

Тільки розуміючи реальну ситуацію в міжхребцевих дисках, стан зв’язок, симетрію м’язів і ступінь ураження нервів, лікар може побудувати ефективну програму реабілітації. Саме в цьому полягає суть персоналізованої кінезіотерапії — відновлювати без ризику, адаптувати без помилок і лікувати не симптом, а його джерело.