Аутоімунний тиреоїдит АІТ консультація ендокринолога

Аутоімунний тиреоїдит або АІТ – це хронічна запальна патологія щитоподібної залози аутоімунного походження, для якої характерно руйнування паренхіми щитоподібної залози внаслідок хронічної прогресуючої лімфоїдної інфільтрації. Також, захворювання відоме як тиреоїдит Хашимото. Консультацію проводить лікар ендокринолог, Київ, клініка Док Лайф. Можливо консультація лікаря ендокринолога онлайн, для цього потрібно оформити заявку на сторінці та відправити всі наявні у Вас медичні документи лікарю до консультації. Сторінка для оформлення онлайн консультації Київ.

Патологія діагностується приблизно у 3-4% населення всієї планети. При цьому, число випадків цього захворювання у жінок перевищує число випадків у чоловіків в 4-8 разів.

Аутоімунний Тиреоїдит Консультація Ендокринолога
Аутоімунний тиреоїдит консультація ендокринолога

Аутоімунний тиреоїдит види та форми патології

Аутоімунний тиреоїдит має кілька форм перебігу.

 Основними з них є:

Хронічна форма.

Розвивається внаслідок посиленого зростання T-лімфоцитів, на тлі даного типу патології розвивається гіпотиреоз, є найбільш частою формою.

Післяпологова форма.

Має достатню поширеність і розвивається через гормональні зміни в організмі жінки під час вагітності та досить легко піддається лікуванню, функція щитоподібної залози відновлюється.

Безболісна або безсимптомна форма.

Найбільш складний в діагностиці тип патології, для виявлення порушення слід регулярно проходити комплексне обстеження.

Цитокін-індукована форма.

Розвивається внаслідок прийому медикаментів при печінкових патологіях і захворюваннях крові, вимагає складного і тривалого лікування.

За характером порушення хронічний АІТ буває:

гіпертрофічним (щитоподібна залоза розростається, в міжклітинному просторі накопичуються лімфоцити);

атрофічним (настає після гіпертрофічного, паренхіма заміщується фіброзною тканиною, розвивається після загибелі більшої частини фолікул).

Консультація лікаря ендокринолога

Ендокринолог Та Дієтолог
Ендокринолог дієтолог

Лямпарська Наталія Борисівна

Лікар ендокринолог, дієтолог

Пріоритетні напрямки діяльності: Лікування надмірної ваги, ожиріння, цукровий діабет 1 і 2 тип, захворювання щитовидної залози гіпотиреоз, тиреотоксикоз, нетоксичний дифузний та багатовузловий зоб, захворювання надниркових залоз, дефіцит вітаміну Д, порушення фосфорно-кальцієвого обміну, формування Меню при захворюваннях. Прийом пацієнтів віком від 18 років.

Ендокринолог київ запис

Ендокринолог – це спеціаліст вузького профілю, який досліджує патології ендокринної системи. Лікар займається хворобами таких органів, як гіпоталамус, підшлункова, тиреоїдна щитоподібної залози, гіпофіз, надниркові залози. Він проводить корекцію порушень роботи залоз, усуває порушення метаболізму кальцію, замінює та стимулює продукцію гормонів, біологічних речовин, що регулюють важливі функції організму, формує індивідуальне меню харчування та дієтології.

Обстеження потрібне у разі підвищення рівня глюкози у крові, зміні кольору шкірного покриву, ожирінні. Рекомендується консультація ендокринолога пацієнткам, які планують вагітність, людям із недостатньою чи зайвою вагою.

ендокринолог графік

Консультація ендокринолога Київ через онлайн роз’яснення

Ендокринолог онлайн може консультувати Вас за результатами вашої діагностики, за умови, що такі данні ви зможете попередньо надіслати в клініку для знайомства. Онлайн консультація лікаря коштує 500 грн, які ви теж можете оплатити дистанційно через сторінки Онлайн оплати.

Детально про умови отримання консультації ендокринолога онлайн ви можете дізнатися за посиланням на сторінці нашого сайту Док Лайф.

 В ході розвитку хронічного тиреоїдину виділяють такі фази:

  • еутиреоїдна (гормональний фон в межах норми, симптоми відсутні, фаза може тривати кілька років без явних ознак);
  • субклінічний гіпотиреоз (починається зміна рівня гормонів, високий рівень ТТГ в крові, явних симптомів захворювання немає, зміни можна виявити тільки по аналізах крові);
  • явний гіпотиреоз (рівень Т3 і Т4 знижений, щитоподібна залоза збільшується в розмірах, з’являються характерні ознаки гіпотиреозу).

Сучасні діагностичні методи дають можливість виявити захворювання і визначити в точності його форму, після чого у фахівця з’являється можливість призначити адекватну терапію.

Джерело інформація : https://empendium.com/ua/chapter/B27.II.9.3.1.

Причини та наслідки захворювання АІТ

На сьогодні не існує точної та повної інформації про причини розвитку аутоімунного тиреоїдиту. Оскільки гормональна регуляція в організмі людини вивчена не до кінця, аутоімунні захворювання лікуються досить складно.

Зараз відомі такі причини аутоімунного тиреоїдиту:

  • запальні процеси в паренхімі щитоподібної залози;
  • хронічні інфекції в організмі;
  • безконтрольний прийом лікарських препаратів;
  • прийом великої кількості йоду в будь-якій формі;
  • часті стреси;
  • несприятлива екологічна обстановка;
  • вплив іонізуючого випромінювання;
  • перенесені ГРВІ чи грип;
  • вагітність і пологи (підвищують ризик розвитку тиреоїдиту на 20%);
  • генетична схильність;
  • травми щитоподібної залози.

Саме спадковість вважається головною причиною розвитку захворювання, оскільки визначити точно, який саме фактор провокує розвиток тиреоїдиту, поки не вдалося. Тому, якщо в сім’ї є родичі з цією патологією, варто пройти діагностику і тим, у кого захворювання не було виявлено.

Патогенез АІТ

В основі патогенезу аутоімунного тиреоїдиту лежить продукування імунною системою антитіл, які руйнують структуру паренхіми щитоподібної залози. Впливаючи на тироцити, антитіла провокують руйнування клітин щитоподібної залози.

На початкових стадіях процес ніяк не позначається на самопочутті, а при його прогресуванні, зниженні функції щитоподібної залози та виробленні тиреоїдних гормонів, розвивається аутоімунний тиреоїдит, симптомами якого є підвищене продукування тиреотропного гормону (ТТГ) і розвиток гіпотиреозу. На На тлі ХАІТ можливий розвиток тимчасового гіпертиреозу (тиреотоксикозу), який розвивається через вивільнення гормонів зі зруйнованих клітин щитоподібної залози.

Клінічна картина Аутоімунний тиреоїдит

Ознаки аутоімунного тиреоїдиту пов’язані з порушенням роботи щитоподібної залози: підвищеним або недостатнім виробленням гормонів.

Основні симптоми аутоімунного тиреоїдиту:

  • пригнічений стан, млявість, аж до настання депресії;
  • зміна тембру голосу (голос стає більш грубим, сиплим);
  • випадання волосся;
  • сухість шкірного покриву;
  • першіння у горлі;
  • погіршення пам’яті;
  • збільшення розмірів щитоподібної залози;
  • тахікардія в спокійному стані;
  • серцеві патології;
  • тремор кінцівок;
  • підвищена дратівливість;
  • часті зміни настрою;
  • безпричинна зміна ваги (набір при гіпотиреозі і різке зниження при тиреотоксикозі);
  • відчуття постійної втоми навіть після тривалого сну.

Крім всіх перерахованих вище симптомів, ознаками зниження рівня Т3 і Т4 є:

  • набряклість обличчя;
  • озноб і боязнь холоду;
  • закрепи;
  • зниження лібідо;
  • брадикардія;
  • підвищення артеріального тиску;
  • порушення менструального циклу;

Особливості перебігу при вагітності

Аутоімунний тиреоїдит під час вагітності може себе ніяк не проявляти, а деякі симптоми жінка може сприймати як стани, що властиві вагітності. Тому, у вагітних захворювання виявляється найчастіше випадково. Однак, патології іноді можна виявити при пальпації. Тиреоїдит відчувається як неприродне ущільнення. Виявивши подібне, жінка повинна звернутися до лікаря.

У жінки з діагностованим раніше тиреоїдитом в I триместрі продукування гормонів щитоподібної залози збільшується, що є природним процесом. Як наслідок, поліпшується самопочуття і виникає хибне переконання, що хвороба відступила. Однак, після пологів патологія може проявити себе ще більш інтенсивно, тому захворювання має перебувати під постійним контролем.

АІТ має прямий вплив на вагітність. Недостатнє або, навпаки, надлишкове вироблення тиреоїдних гормонів надалі позначається на здоров’ї майбутньої матері та плоду.

Діагностика АІТ

Діагностика аутоімунного тиреоїдиту починається з консультації ендокринолога, який збирає анамнез, проводить огляд пацієнта і за допомогою пальпації визначає наявність або відсутність патологічних змін в структурі щитоподібної залози. Після цього призначаються інструментальні та лабораторні методи діагностики АІТ:

  • аналізи крові на рівень тиреоїдних гормонів (АТ-ТПО, АТ-ТТГ, ТТГ, Т3, Т4);
  • УЗД щитоподібної залози;
  • сцинтиграфія (за показаннями);
  • тонкоголкова біопсія (за показаннями).

Диференціальна діагностика хронічної та деструктивної форми патології проводиться на тлі замісної гормональної терапії. Пацієнт протягом року приймає препарати для стабілізації стану, після чого лікування відміняють і контролюють коливання гормонального фону. Якщо зміни не відбуваються, значить, пацієнт знаходиться в стадії стійкої ремісії та вимагає тільки спостереження.

Лікування АІТ

Лікування аутоімунного тиреоїдиту – це довгий процес, який не призводить до 100% одужання. Успішна терапія дає можливість стабілізувати стан пацієнта, контролювати тиреоїдит, домогтися тривалої ремісії й поліпшити якість життя пацієнта.

Лікування тиреоїдиту проводиться згідно з поточним станом пацієнта:

  • при гіперфункції щитоподібної залози рекомендована медикаментозна терапія, спрямована на зниження ризику розвитку серцево-судинних патологій;
  • при розвитку гіпотиреозу призначаються синтетичні замінники гормонів щитоподібної залози, якими можна контролювати вироблення власних гормонів щитоподібною залозою;
  • при наявності активного запального процесу призначаються нестероїдні протизапальні препарати у вигляді таблеток або ін’єкцій;
  • при розвитку підгострого тиреоїдиту рекомендовано лікування глюкокортикоїдами;
  • коли відбувається розростання тканин щитоподібної залози, для попередження розвитку онкології рекомендована резекція щитоподібної залози.

Справитися з захворюванням народними засобами неможливо. Однак, існують препарати народної медицини, які позитивно впливають на стан щитоподібної залози, але вони не можуть замінити спеціальної медикаментозної терапії.

Контроль виліковності

Після завершення курсу терапії аутоімунного тиреоїдиту і стабілізації стану, потрібне постійне спостереження. Як правило, мінімум 2 рази на рік необхідно відвідувати ендокринолога і проходити контрольні обстеження, які допоможуть своєчасно визначити відхилення від норми та відновити терапію, не давши захворюванню розвинутися знову.

Профілактика

Профілактика аутоімунного тиреоїдиту вимагає, перш за все, своєчасної діагностики стану і терапії захворювань щитоподібної залози. При виявленні патології, варто звернутися до фахівця і не займатися самолікуванням.

Препарати, що містять йод, необхідно приймати тільки за призначенням лікаря. При дискомфорті в зоні проекції щитоподібної залози, порушеннях менструального циклу, безпричинній зміні ваги, необхідно звернутися до ендокринолога і пройти комплексну діагностику.

Пацієнтам з генетичною схильністю до аутоімунних захворювань слід стати на облік за місцем проживання.

84 / 100